Квас із житніх сухарів із солодом

Припиніть робити замість квасу брагу :) В інтернеті повно рецептів квасу із житнього хліба, точніше сухарів. І всі там пишуть, що квас як у дитинстві, що квас як із жовтої бочки, що квас по ГОСТу (ДСТУ). Біда лише у тому, що ті, хто так пишуть, ніколи той ГОСТ не читали, а тому 99% рецептів не мають нічого спільного ні з бочкою, ні з дитинством. Гірше того, по тим рецептам ми отримуємо квас, який продовжує грати у шлунку з відповідними наслідками. Скільки ж тих дріжджів сиплють у квас. Жах. Інколи думаю, що не вистачає ще рукавички гумової на банці для повного щастя.
Але я ж не хтось :) я ж дурного не пораджу. Сьогодні приготуємо квас із житніх сухарів з додаванням ферментованого солоду. У ГОСТі це звучить як квас сухий хлібний. Це один із варіантів того самого квасу із дитинства, із жовтої бочки, за яким ми ходили з бідончиками та банками. А ще він найпростіший для домашнього виготовлення. А взагалі було три варіанти гостівського квасу.

Для виробництва квасу сухого хлібного колись пекли спеціальний житній заварний хліб, потім його сушили, подрібнювали. Ми звісно того всього робити не будемо. Ми купуємо смачний житній хліб, нарізаємо скибочками та відправляємо у духовку. Запікаємо до гарного золотисто-коричневого кольору.

Готові сухарі можна перемолоти, а можна просто поламати дрібно. Додаємо до них солод.

Примітка. Солод ферментований можна вільно купити, він є у супермаркетах. А от із солодом неферментованим уже складніше. Якщо не знайдете, можна не додавати. Квас все одно буде смачним.

Заливаємо сухарі з солодом гарячою (70 градусів) водою. Накриваємо рушником чи марлею і відставляємо на 4 години.

Проціджуємо усю масу, сухарі викидаємо. Нам потрібен лише настій. Тканину для фільтрації краще брати досить щільну, або марлю у 4-5-6 шарів, щоб солод також втримало.

До теплого настою додаємо цукор і сухі дріжджі. Дріжджів потрібно мало. Згідно ДСТУ їх має взагалі бути 0.6 г на 12 літрів води. Тому навіть у мене доза вже завищена. Якщо сумніваєтеся у дріжджах, то краще додайте десяток немитих родзинок, вони спрацюють як дикі дріжджі.

Якщо вам не вистачає кольору, тоді додавайте ще карамелізований цукор. Але можна обійтися і без нього.

Посудину з квасом накриваємо марлею, зав’язуємо і лишаємо при кімнатній температурі на 16-20 годин. Вже годин через 6 ви відчуєте аромат бродіння, на поверхні квасу з’явиться піна.

Квас розливаємо по пляшках. Я ще раз його проціджую, щоб максимально позбутися крупинок солоду. Нічого страшного, якщо в пляшку потрапить пару родзинок.

Квас не доливаємо до верха пляшки на 3-4 пальці, витискаємо повітря і закриваємо. Ставимо у холодне місце на пару днів. Ми починаємо пити, коли пляшка під впливом газів розрівняється.

Квас виходить смачним, достатньо газованим, але без запаху та присмаку дріжджів. Процес бродіння вже завершився, тому ніяких негативних впливів ні на шлунок, ні на мозок ні на ноги не буде.