Квас із квітів бузини

Одночасно з сиропом з бузини я вирішила приготувати і квас, бо начиталася стільки гарних відгуків. Так господині хвали, так хвалили. Тому вирішила, що і мені таке треба. Зробила і не пошкодувала зовсім. Наступного року обов’язково ще буду робити. Дуже смачний квас, практично таке собі легеньке солодке вино аля ламбруско. П’єш і ще хочеться. Єдине, що квас вибухонебезпечний )) якщо недогледіти, то можуть пляшки вибухнути, все добре пропаде. Так що не відкладайте на завтра те, що можна випити сьогодні.

Для приготування квасу з бузини квіти мити не можна, нам потрібен пилок, аби почався процес бродіння, адже жодних дріжджів ми додавати не будемо. Просто зрізаємо великі китиці з куща, оглядаємо їх, жучків-павучків струшуємо, обрізаємо товсті пагони, лишаємо маленькі китички.

Квіти складаємо у емальоване відро чи велику каструлю.

У холодній воді (можна кип’яченій, але холодній) розводимо цукор. Заливаємо квіти.

Додаємо лимонну кислоту обов’язково, це консервант, інакше квас перетвориться на хамуззя.

Зав’язуємо посудину марлею та ставимо у тепле місце (у мене на вікні стояв, на сонці) на 3-5 днів.

Кожен день перемішуємо все. І спостерігаємо, як квас поступово починає грати. У спекотні дні квас може гарно заграти вже на другий день. Можна розливати, інакше перекисне.

Пляшки краще брати товстостінні, такі як у коли чи живчика, хоча навіть їх може розірвати, коли квас перестоїть.

Розливаємо квас у підготовлені пляшки на 2/3, трохи здавлюємо, щоб вийшло повітря і закриваємо. Зберігаємо пляшки у холодному місці.

При розливі можна додати листочки м’яти/меліси/шавлії.

Пишуть, що коли пляшка вирівнялася, то квас вже готовий. Я пробувала, але для мене то ще було ситро. Оптимальний термін на мій смак 10 днів очікування і можна пити.

Остання пляшка в мене на 28й день вибухнула, але стояла вона у мене у сараї, де було десь до 20 градусів. На наступний рік тримала квас у погребі, там у мене +13. Стояв місяці, не перекис, дуже смачний.